Прізвище і долю нового президента США визначать не лише голоси виборців, але й деталі, на які мало хто звертає увагу. Громадське.Київ розповідає про них.
День голосування 5 листопада на президентських виборах у США не є аж таким визначальним, як у країнах, де для волевиявлення визначено конкретну дату. Для громадян США це навіть не останній день, коли можна проголосувати, бо у деяких штатах можна відправити бюлетень поштою й після 5 листопада.
Тому перші аналітичні висновки робляться за кілька днів до дати кінцевого голосування, а остаточні – набагато пізніше.
Наразі, за даними CNN, у 47 штатах та в окрузі Колумбія проголосували вже понад 78 мільйонів американців. Який це відсоток від загальної кількості виборців – невідомо, адже і цей показник підбивається після завершення голосувань. Загальна кількість населення США сягає 337 мільйонів осіб, з них від 150 до 244 мільйонів, як очікується, візьмуть участь у голосуванні.
Пошта вирішує не все, але багато
70% відсотків з тих громадян, котрі на цих виборах проголосувати дочасно, зробили це поштою. Рекорд був на виборах 2020 року. Тоді понад 110 мільйонів американців проголосували раніше встановленої дати голосування.
У різних штатах свої правила голосування, зокрема й через пошту. У 2020 році пачка бюлетенів, відправлених поштою, прийшли із запізненням через технічні помилки, – і саме ці голоси вплинули на перемогу Джо Байдена.
“Синя стіна” і “Сонячний пояс”
Так називають продемократичні та прореспубліканські штати. До перших належать Пенсильванія, Мічиган та Вісконсін. За республіканців традиційно віддають голоси у Аризоні, Північній Кароліні, Джорджиї.
Однак на виборах 2020 року “Сонячний пояс” дав тріщину, коли “республіканські” штати Аризона і Джорджия, а також Невада обрали демократа Джо Байдена, тому у 2024 році Дональд Трамп зосередився на “поверненні” цих штатів до “Сонячного поясу”. З іншого боку, у 2016 році штати “Синьої стіни” Пенсильванія, Мічиган і Вісконсин обрали республіканця Дональда Трампа.
У 2024 році головна інтрига – кому з конкурентів вдасться погойдати “Синю стіну” чи “Сонячний пояс”. Полем битви під час агітації стали “хиткі” штати, котрі нестабільні у своїх смаках. Голоси цих штатів можуть визначити переможця. Нині аналітики радять стежити за виборами у Північній Кароліні (у 2016 році там переміг Трампу), Пенсильванії, Арізоні, Мічигані, Неваді, Вісконсині. Хоча можуть бути і сюрпризи.
Не кількість, а – що?
На відміну від президентських виборів в Україні, де переможець визначається більшістю голосів, американська система набагато складніша, у ній плутаються навіть американці. Натомість – щедра на сюрпризи.
Так, кандидати від демократів Альберт Гор (2000 рік) і Хілларі Клінтон (2016 рік) перемагали за кількістю зібраних голосів, однак до Білого дому потрапили Джордж Буш-молодший і Дональд Трамп. Гор випереджав Буша-молодшого на понад пів мільйона голосів, однак Верховний суд США скасував рішення суду Флориди про перерахунок голосів. Хілларі Клінтон колись зібрала майже на 3 мільйони більше голосів, ніж Трамп.
“Темною конячкою” тут виступає Колегія виборників: коли американці обирають президента, вони також голосують і за них – людей, котрі представлятимуть позицію штату (список виборників прив’язується до кандидата). Загальна кількість виборників – 538, від кожного штату пропорційне представництво, з огляду на площу й кількість населення. Щоб стати президентом, кандидат чи кандидатка мають зібрати не менш як 270 голосів виборників. Це означатиме, що більшість штатів підтримуватиме того чи іншого політика на високій посаді. За традицією, виборники конкретного штату віддають свої голоси переможцю або переможниці, але це не є обов’язковим. Наприклад, штати Мен і Небраска можуть не дотримуватися цього неписаного правила.
У 2016 році Дональд Трамп, як і чотири президенти до нього, переміг завдяки Колегії виборників.
Цьогоріч Колегія виборників голосуватиме 17 грудня, а 6 січня 2025 року Конгрес затвердить остаточні результати.
Якщо Колегія виборників розділиться навпіл, президента обирає Конгрес, віце-президента – Сенат. Так було у 1800 році.
“Червоний міраж” і “Блакитне сяйво”
Не менш складний у США і підрахунок голосів: кожен штат має свої методики, тому перші результати часто вводять в оману. Тимчасове лідерство республіканців називають “червоним міражем”, котрий швидко вивітрюється “блакитним сяйвом” – тріумфом демократів. Технічно ефекти пояснюються швидшим підрахунком голосів у невеликих округах у сільській місцевості, де симпатизують республіканцям.
Щось схоже було на другому турі президентських виборів у Молдові 3 листопада 2024 року. До опівночі лідирував Олександр Стояногло, а на ранок, коли підрахували голоси на закордонних дільницях, – Майя Санду. Остаточні результати голосування у США, включно з перерахунками, якщо виникне потреба, мають бути представлені до 11 грудня 2024 року.
Ніс до носа
До ХХІ століття для президентських кампаній у США не був характерним маленький розрив між першим і другим кандидатами. Але кампанії 2000, 2016 і 2020 років показали, що конкуренти приходять до фінішу з різницею у кілька десятків тисяч голосів.
Кампанія 2024 року не є винятком: судячи з численних опитувань, Трамп і Гарріс розходяться на 1-3% у різних штатах.
Маленький розрив між кандидатами може мати наслідком перерахунок голосів, адже як перемога, так і поразка неочевидні. Вже відомо про більш ніж 100 позовів і звернень про порушення під час голосувань, подані до 5 листопада.
Цікаво, що у 1876 році долю виборів вирішив – один голос! Перегони виграв Резерфорд Хейз у Семюеля Тілдена.
Цунамі бюлетенів
Американцям у листопаді 2024 року доведеться ще не раз заповнювати бюлетені, бо паралельно із президентськими перегонами відбудуться вибори 435 конгресменів до Палати представників, 34 зі 100 сенаторів і губернаторів 11 штатів. Кількість виборів до законодавчих зборів штатів, муніципалітетів, на муніципальні посади точно не називають й самі американці, – таких виборів тисячі.
Найбільш напруженим є змагання за Конгрес і Сенат. У Палаті представників, за попередніми оцінками перегонів, республіканці й демократи конкурують за 4 голоси, котрі вирішать, чия буде більшість. Показовим є суперництво в окрузі №7 штату Вірджинія між республіканцем Деріком Андерсоном і демократом Юджином Віндманом: обидва юристи і ветерани. Якщо республіканці переможуть у Конгресі, демократи планують відігратися у Сенаті за рахунок голосів за своїх кандидатів у штатах Техас і Небраска, а також намагатимуться перемогти у Західній Вірджинії, Огайо і Флориді. Справжнім полем битви стане Пенсильванія, котру, разом з Мічиганом і Вісконсином, хочуть “відтягти” на своїх кандидатів до Сенату республіканці.
Що ж до губернаторських перегонів, за витратами вони, як і вибори до Сенату і Конгресу, наближаються до президентських. Цьогоріч уперше з 2017 року не будуть повторного балотуватися усі чинні губернатори-демократи. Станом на листопад 2024 року демократи мають 23 губернаторів (плюс 3 території та Федеральний округ Колумбія), республіканці – 27 губернаторів.
Активіст, лікарка, готельна працівниця
Хоча основна увага 5 листопада зосереджена на Дональді Трампі й Камалі Гарріс, насправді у перегонах змагається ще чимало кандидатів.
1. Від Лібертаріанської партії Чейз Олівер і Майк тер Маат. Олівер має досвід балотування у Сенат (2022 рік), він є прибічником розширення прав ЛГБТ. Маат – економіст.
2. Від Партії зелених – Джилл Стайн, лікарка, котра балотувалася у президенти у 2012 і у 2016 роках. Кандидатом у віце-президенти у неї Бутч Вер, академік із Каліфорнії.
3. Від Американської партії солідарності – директор музею лицарів Колумба Пітер Сонскі.
4. Від Конституційної партії – активіст Рендал Террі, “вічний кандидат” і скандальний противник абортів.
Конституційна партія Невади і Юти висунула у президенти активіста Джоела Скоузена, Партія заборони – підприємця Майкла Вуда. Відразу кілька кандидатів від лівих партій: політична активістка Клаудіа де ла Крус від Партії за соціалізм і звільнення, від Соціалістичної партії рівності США письменник Джозеф Кішор, від Соцпартії США – керівник некомерційної організації Білл Стодден, Соціалістична робітнича партія США висунула у президенти працівницю готелю Рашель Фрут. І, нарешті, Партія схвального голосування запропонувала у президенти політика Блейка Х’юбера.
Ще двоє кандидатів є незалежними: інженер Шива Айядурай і науковець Корнел Вест.
Вони внесені у бюлетені, але не у всіх штатах. А ще серед них міг бути шкільний учитель і ветеран “Буквально Хто Завгодно” (Literally Anybody Else), котрий так змінив ім’я і прізвище заради участі у перегонах але не набрав достатньої кількості підписів на свою підтримку.