Очікування кардинальних змін від майбутнього президента США більше схожі на інструменти політичної гри, ніж на реальні прогнози. Дональд Трамп тримає інтригу, але питання підтримки України на устах у світових лідерів.
Чинний президент США посилює невизначеність, задану Дональдом Трампом після перемоги. У зверненні до нації Джо Байден закликав країну до єдності, пообіцяв мирний транзит влади і наголосив: “Більш ніж 200 років Америка проводить найбільший у світовій історії експеримент із самоврядування, де люди голосують і обирають своїх власних лідерів, і роблять це мирно. І де демократія і воля народу завжди домінують. Невдачі неминучі, але здаватися непростимо. Поразка не означає, що ми переможені”.
Бадьорість чинного президента США породила інтригу: чи не симулював Джо старечу деменцію, щоби підіграти Дональду? Прикметно, що демократка Ненсі Пелоссі звинуватила чинного президента у програші Камали Гарріс. Як би там не було, але Байден запросив Трампа у Білий дім.
Вітання Трампу як кремлівська маніпуляція
Якщо у Трампа є витримка щодо візиту у Білий дім, то у спілкуванні зі світовими лідерами він себе не обмежує. Одна з перших телефонних розмов після виборів – з президентом Володимиром Зеленським, що моментально актуалізувало українське питання.
10 листопада з’явилася інформація про спілкування Трампа із Путіним. Але у Кремлі це спростували. Речник диктатора Пєсков заявив, що його керманич навіть не вітав Трампа. Та згодом Путін таки виголосив добрі побажання обраному президенту США.
Тому наразі достеменно відомо лише те, що, за даними українського МЗС, наша країна не була ані попереджена, ані поінформована про розмову.
Схоже, спілкування між Трампом і Путіним таки було, можливо, через посередників. Адже речниця обраного президента США Каролін Лівітт анонсувала: у перші ж дні після інавгурації Дональд Трамп організує мирні переговори, бо він “знає, як це зробити”. Йдеться про компроміс, котрий задовольнить обидві сторони, додала Лівітт. З огляду на інформаційні витоки, предметом “торгу” став Крим і ті території, на яких РФ провела фейковий “референдум”.
Європа намагається зрозуміти нові правила гри
Лібералізм асоціюють із політичною відлигою і теплом, тому перемогу консервативного кандидата на президентських виборах у США логічно назвати “заморозкою”. Але нині це далеко не так.
Якщо Джо Байден і частина демократів таки підіграли Дональду Трампу, це зумовить не менш жорсткі рамки для переможця перегонів, ніж за першої його каденції. Межі цих “червоних ліній” якраз і накреслюються цими днями. Непередбачуваність політики нового президента США полягає якраз у тому, що ніхто, навіть він і Байден, не здатні сказати, у якому співвідношенні будуть змішані республіканські й демократичні політичні орієнтири.
Або їх і зовсім не буде, а рішення матимуть зовні ситуативний характер. Тому європейські лідери намагаються намацати бодай щось.
Один – за всіх, а всі – за себе?
Президент Франції Емманюель Макрон і прем’єр Великої Британії Кір Стармер страхуються двоканально.
З одного боку, натякнули на наміри переконати чинного президента США Дональда Трампа зняти заборону на використання Україною далекобійної американської зброї вглиб території країни-агресорки. До слова, останніми днями Вашингтон прискорив передачу Україні боєприпасів, зокрема, ракет до систем ППО.
З іншого, прем’єр Польщі Дональд Туск анонсував зустріч Макрона з генсеком НАТО Марком Рютте і з Кіром Стармером, а також із лідерами країн Північної Європи і Балтії. Предмет перемови – підтримка України “у нових політичних реаліях”, наголосив Туск.
Про інтереси
Макрон, Стармер і Туск відроджують ту силову конфігурацію в Європі, котра була за першої президентської каденції Дональда Трампа. Він тоді навіть відвідав Польщу і назвав її однією з ключових країн ЄС для США.
Польща зацікавлена у пролонгації гарантій безпеки для України, розповів директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов. “Доти, доки Україна тримається, Польща має невеликий кордон з Росією. Країна зміцнює і збільшує свою армію, щоб опиратися можливій російській агресії”, – пояснив експерт. Тому польську сторону непокоїть, що Дональд Трамп намагається вирішити щось по Україні за спинами союзників, додав він.
Хто поспішає – той втрачає
Є питання і про статус самої Польщі за другої каденції Дональда Трампа, адже неформальне лідерство серед країн Східної Європи перехоплює Угорщина. Прем’єр країни Віктор Орбан продовжує анонсувати вихід США з російсько-української війни. Натомість Макрон додає туману, звертаючись із закликом до союзників “не прогнозувати дії Дональда Трампа до його вступу на посаду”.
Те саме радить і керівник Центру протидії дезінформації в Україні Андрій Коваленко: до інавгурації жоден із мирних планів Трампа не має підґрунтя.
Київський андерґраунд
Головний дипломат ЄС Жозеп Боррель провів кілька годин в укритті у Києві заради того, щоби висловити непохитну підтримку України. Адже “Росія є екзистенційною загрозою для людства, котра не починається і не завершується Україною”, заявила у Парижі 11 листопада міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен.
Жозеп Боррель у Києві заявив, що ЄС може надати гарантії безпеки Україні за аналогією з НАТО, хоча Євросоюз не військово-політичний альянс.
Леслі Вінджамурі з Аналітичного центру Chatham House вважає – європейці намагатимуться активніше співробітничати з адміністрацією президента Байдена з метою “зберегти максимально сприятливі відносини між Україною і ЄС до 20 січня 2025 року, коли Трамп вступить на посаду, і з цих позицій укладати мирну угоду”.
Іншими словами, йдеться про посилення переговорних позицій. Для України, як і для Росії, це можливо тільки на полі бою, бо “багато з того, що буде зафіксовано, базуватиметься на тому, якою територією володіють люди”, пояснила Вінджамурі.
І це єдина конкретика, котра на даний період може існувати у політичній природі й котра не девальвує за будь-яких нових політичних реалій, бо навіть Путін закликав враховувати “реалії на землі”. Якщо так – все впирається у зброю. Боррель у Києв звітував про 980 тисяч снарядів. Але є ризик, що, захопившись переговорами, європейські лідери втратять такий необхідний для України і для ЄС час.