На прикладі України доведено, що політика умиротворення агресора не працює. Чи готові в ООН запропонувати альтернативу після тисячі днів великої війни, розбиралася Громадське.Київ.
Радбез ООН провів засідання присвячене Україні. Війну, яку розв’язала Росія, обговорили в ООН на рівні міністрів. У результаті мало не спалахнув скандал.
У відповідь на дозвіл США використовувати далекобійну зброю для ударів по цілях вглиб території РФ офіційний представник Генсека ООН Стефан Дюжаррік закликав забезпечити захист цивільних осіб. І це при тому, що постійний представник ООН і координатор гуманітарної допомоги Матіас Шмале заявляє про загибель не менш як 12 тисяч цивільних українців. А якщо рахувати з 2014 року, коли країна-агресорка анексувала Крим, загинуло уже понад 39 тисяч цивільних осіб.
Але прессекретар Верховного комісара ООН з прав людини Джеремі Лоренс, констатуючи порушення прав людини, закликав припинити насилля “заради народу України, народу Росії та всього світу”.
При цьому, Комісія ООН по розслідуванню подій в Україні наголосила на величезних стражданнях, котрі викликало порушення РФ міжнародних прав людини і гуманітарного права.
Двоїстість реакцій ООНівських посадовців викликає запитання: можливо, тому заклики ООН і не діють, що у Женеві захищають “і ваших, і наших”?
Мир нам – мир вам
Ключовий принцип Організації Об’єднаних Націй (ООН) полягає у пошуку балансу, щоб не доводити дискусії до крайнощів. Особливо – до воєн. Коли ООН не діє, “вмикається” НАТО як військово-політичний альянс. Загалом ці структури є базовими для системи глобальної безпеки. Тому для ООН Україна не близька і не далека, а лише одна зі сторін.
Попри це, спеціальне засідання Радбезу ООН по Україні 19 листопада у Нью-Йорку мало б привернути увагу до ризику ескалації війни. Тисячу днів система глобальної безпеки не здатна відвернути від нашої держави російські ракети і дрони. У Києві явно не сподівалися на прорив на засіданні Радбезу. Але почуте й озвучене чітко окреслило для самої ООН прірву, в яку затягують агресори.
Формула справедливого миру
Представник Росії Валерій Небензя на засідання Радбезу звинуватив Францію та Велику Британію у підігруванні Джо Байдену, котрому “нема чого втрачати”. Йому заперечив міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі: російська сторона порушила базові принципи ООН, проте Лондон продовжуватиме відстоювати їх разом з Україною. “Ми ніколи не відмовимося від протистояння російській агресії на кожному кроці” ,- заявив він на адресу Путіна.
Понад 100 років Росія не приймала на своїй території іноземних військ, але нині, оскільки загинуло багато росіян, кремлівський диктатор зважився на залучення північнокорейських бійців, наголосила представниця США в ООН Лінда Томас-Грінфілд.
“Це крок, що не має прецедентів у сучасному світі, – наголосила вона, – і є грубим порушенням резолюцій Радбезу, з якими Росія погодилася всього кілька років тому”.
Від слів до справ
Саме Лінда Томас-Грінфілд закликала Китай та Іран не підтримували країну-агресорку, а решті країн орієнтуватися на Формулу миру від України як базу для досягнення справедливого і стійкого миру.
Утім, навіть ця точка зору видається занадто м’якою порівняно з позицією української сторони. Головний дипломат України Андрій Сибіга зазначив, що Путін розуміє тільки мову сили, тому рішення президента США Джо Байдена по “далекобійці” може скоротити тривалість війни.
Але ось реакція на ракетний удар ЗСУ по Брянській області (РФ): ООН занепокоєна будь-якою ескалацією конфлікту. Про це заявив на брифінгу 19 Стефан Дюжаррік.
Нерви не витримали у турецького президента Реджепа Ердогана – на саміті G20 він заявив, що ООН не може вирішити або попередити жодної кризи. І закликав НАТО обговорити факт зміни Росією ядерної доктрини.
Рішуча слабкість
Україна завтра може стати Східною Азією, каже представник Японії в ООН Фуджі Хісаюкі. “Нині потрібен не заклик до миру, де ігноруються суверенітет і територіальні цілісність України. Скоріш, питання в тому, чи варто дотримувати або ігнорувати принципи Статуту ООН”, – констатував він.
А ось аргументи тих, хто не схвалює рішучих кроків, про котрі твердить українська сторона.
Було багато мирних ініціатив, але жодного результату, – висловив занепокоєння представник Алжиру. Водночас він наголошує на тому, що що обидві сторони “обрали логіку ескалації, конфронтації та поляризації”. Делегат від Мозамбіку звернув увагу на ризики “відродження мислення і динаміки епохи “холодної війни”.
Риску підвів Китай: усі війни завершуються переговорами, китайська сторона, котру на цьому ж Радбезі ООН закликали припинити підтримку РФ, продовжить “човникову дипломатію”.
У підсумку, понад 40 країн підписали спільну заяву із засудженням Росії та закликами до неї припинити війну. Згідно з документом, окуповані території ніколи не будуть визнані російськими.