Резонанс від ядерних погроз керівника країни-агресорки здивував Кремль, водночас колективний Захід, схоже, остаточно усвідомив необхідність спільної і потужної відповіді на виклики і провокації. Як зміниться протистояння, розбиралася Громадське.Київ.
21 листопада 2024 року Володимир Путін у телезверненні зізнався в обстрілі території України новітньою ракетою “Орєшнік”. За його словами, сучасні ППО нездатні її визначити і перехопити.
Кремлівський диктатор недвозначно дав зрозуміти, що це є відповіддю на рішення США надати українській стороні дозвіл на використання далекобійної зброї по території РФ. На вечір 22 листопада він призначив термінову нараду.
Продовження підтримки і мир через силу
Звернення Путіна за тональністю було схожим на його більш розлогу заяву 23 лютого 2022 року перед широкомасштабним вторгненням, а сам він помітно нервував у кадрі. Його заява здалася “обрізаною”, бо не містила заключних формулювань.
В Україні до озвученого 21 листопада поставилися серйозно. У п’ятницю, 22 листопада, було скасоване пленарне засідання парламенту, в урядовому кварталі всі були попереджені про загрозу. Президент Володимир Зеленський назвав і удар, і заяву Путіна доказом, що він не хоче миру. За словами Зеленського, якщо не буде реакції Заходу, він “побачить, що так можна”.
Вочевидь, офіційний Київ не був у захваті від реакції Вашингтона на зміну ядерної доктрини РФ, оскільки “безвідповідальна риторика”, можливо, забавляє американську сторону, але Росія б’є не по США. Нині словами “що так можна” Зеленський натякає на можливий удар РФ по третіх країнах.
Утім, викликати рішучий осуд і цього разу не вдалося. Реакція Заходу була стримано-настороженою. Речниця чинного президента США Карін Жан-П’єр запевнила – підтримуватимемо Україну і надалі. Пентагон оголосив про нові пакети допомоги і пообіцяв прискорити їхню доставку.
З заявою, аналогічною до Білого дому, виступив НАТО: використання Росією нової балістичної ракети не змусить союзників по Альянсу відмовитися від підтримки України, зазначила представниця Альянсу Фарах Дахлалла.
Таємниці і двозначності
Остаточну позицію буде узгоджено 26 листопада на засіданні Комісії “Україна-НАТО” у Брюсселі, що дає Путіну запас часу для консультацій. Схоже, за цим засіданням пильно стежитиме і Дональд Трамп. Його речниця Керолайн Лівітт заявила, що політик пообіцяв мир через силу і здійснить необхідне для цього, коли повернеться у Білий дім. Це важливе уточнення: до інавгурації обраний президент США не стане публічно ініціювати будь-які процеси по Україні.
Хоча Лівітт не уточнила, про які заходи Трампа на посаді президента заради миру може йти мова, у Європі переконані – звісно, переговори. Вони видаються найвірогіднішим сценарієм для керівництва ЄС. Принаймні, таку думку висловив головний дипломат Євросоюзу Жозеп Боррель. Звісно, він засудив “жахливу ескалацію”, однак частина Європи висловила іншу думку. Так, прем’єр Словаччини Роберт Фіцо і його угорський колега Віктор Орбан кинулися запевняти, що не варто легковажити погрозами Путіна – він здатен застосувати ядерну зброю (ЯЗ) не лише по Україні. 22 листопада до цих двох доєднався і прем’єр Сербії Александр Вучич.
“Петля загибелі”
Політика стримування і кроки ad hoc адміністрації Байдена призвели до того, що держсекретар США Ентоні Блінкен і радник президента з нацбезпеки Джейк Салліван блеф Путіна розгадали, але цим запустили небезпечну динаміку, стверджують аналітики The Hill.
“Замість того, щоб досягти балансу страху або грубої рівноваги, ключової мети правильної поведінки у теорії ігор, команда Байдена створила цикл ескалації… У результаті, на Заході виникла політична “петля загибелі”, – вважає ексконсультант по політичних кампаніях у Пенсильванії Кіт Нотон.
Ставки зроблені – ставок більше немає?
Чинний президент хоче завадити Трампу виконати обіцянку про зупинку війни в Україні за 24 години, переконаний політичний стратег Стів Беннон.
Опосередковано цю версію підтверджують реакції членів команди Трампа.
“Ніхто не чекав, що Джо Байден загострить війну в Україні у перехідний період. Неначе він розпочав нову війну”, – написав у соцмережі чиновник Трампа Річард Гренелл. “Ніхто не знає, куди це нас приведе”. – заявив радник обраного президента США з нацбезпеки Майк Волтц.
Не було необхідності порушвати давню традицію перехідного періоду влади у США, вважають у Spectator, бо Україні від “ракет Байдена” не стане легше.
Асиметрія і симетрія
Прибічники Джо Байдена пояснюють тим, що Україна займе кращу позицію для переговорів. Однак той же Джейк Салліван заявив: “далекобійка” суттєво не вплине на ситуацію на полі бою, бо в ЗСУ замало людей.
Утім, серед республіканців є ті, хто підтримує рішення Байдена. Так, конгресмен Майк Маккол, котрий критикував Білий дім за повільне надання зброї України, привітав зняття заборони на “далекобійку”.
Ставки зроблені – ставок більше немає?
Ситуація схожа на “або війна – або переговори”. Проте, якщо РФ дійшла “до межі”, колективний Захід зберіг простір для маневру. За даними The New York Times із посиланням на американських чиновників, розглядається варіант повернути Україні ядерну зброю. А у Путіна – лише вдарити ЯЗ або по третіх країнах.
“Він реально розуміє, що війна тепер повноцінно може перейти на територію РФ, і надалі ховатися за “СВО” не зможе. Більше того, якщо подібна динаміка збережеться, обвалиться фронт через створену аритмію військової логістики. Одним словом, цугцванг. Тому звернення 21 листопада і можливі подальші кроки – це спроба зберегти обличчя перед електоратом, а найголовніше, виграти час”, – пояснив Громадське.Київ кандидат політичних наук Олексій Буряченко.
З огляду на активізацію російських військових керівників, а також на екстрене засідання МЗС РФ і Білорусі 22 листопада, російське керівництво задумалося про зміцнення кордонів.